Alexithymia and Impaired Interoceptive Awareness in Patients with Anorexia Nervosa

Abstract

Background. Anorexia nervosa (AN) remains one of the most severe clinical challenges in modern psychology and psychiatry. In recent decades, there has been a steady upward trend in the prevalence of this disorder, especially among adolescents and young adults. The disease is characterized not only by the highest mortality rate among all psychiatric disorders but also leads to profound social maladaptation: the destruction of interpersonal ties, impaired professional fulfillment, and a severe deterioration in the quality of life. Traditional therapies often focus on behavioral manifestations, ignoring the fundamental mechanisms of emotional and bodily dysregulation, which leads to a high risk of relapse.

Objective. To improve the diagnosis and psychological interventions for individuals with AN through theoretical justification and empirical investigation of the role of alexithymia and interoceptive impairments in the pathogenesis of this disorder.

Materials and Methods. A total of 84 individuals were examined (30 in the clinical group with AN symptoms, 54 in the control group). The psychodiagnostic battery included: TAS-20, MAIA-2, EAT-26, SCOFF, HADS, and CQLS. Statistical processing was performed using the Mann-Whitney U test, Spearman’s and Pirson’s correlation analysis.

Results and Discussion. A clinically significant level of alexithymia was found in the clinical group (68.42±9.80). The phenomenon of an «interoceptive disconnect» was established: with a preserved ability to notice bodily signals, patients demonstrate critically low body trust (1.1). Alexithymia acts as a mediator linking anxiety with pathological eating attitudes (r=0.54) and a decreased quality of life (r=−0.68).

Conclusions. The necessity of shifting the therapeutic focus from weight control to the restoration of interoceptive trust and emotional mentalization has been demonstrated.

Keywords: anorexia nervosa (AN), alexithymia, interoception, quality of life, eating behavior.

Актуальність

НА залишається однією з найбільш складних проблем сучасної медицини. Сучасні моделі розглядають НА через призму дисфункції острівцевої кори (інсули) [14]. Згідно з теорією предиктивного кодування, інсула пацієнтів, яка відповідає за інтеграцію внутрішніх сигналів, при НА демонструє аномальну активність: мозок не просто отримує викривлені дані від органів, він «прогнозує» стан ситості або контролю ще до надходження реальних стимулів. Це створює стан інтероцептивної глухоти: пацієнт не «вдає», що не хоче їсти — його мозок активно пригнічує аферентні сигнали голоду, оскільки вони суперечать домінуючій моделі «ідеального контролю». Це створює «інтероцептивну плутанину» [3], де будь-яка емоційна напруга сприймається як фізична «важкість». Алекситимія [25] виступає бар'єром, що заважає пацієнту вербалізувати цей дискомфорт, змушуючи його вдаватися до голодування як способу «анестезії» незрозумілих емоцій [31]. Останніми десятиліттями спостерігається зростання поширеності НА, особливо в умовах цифрової трансформації суспільства. Соціальні мережі створюють специфічне середовище для соціального порівняння, де алекситимія виступає ключовим медіатором, що трансформує зовнішній тиск у патологічні харчові установки [16].

Таким чином, соматичний стан перестає бути джерелом інформації для психіки, стаючи заручником когнітивної конструкції.

Попри значну кількість праць, високий відсоток рецидивів свідчить про необхідність переходу від поведінкових моделей до глибинних нейрофеноменологічних досліджень.

Мета дослідження

Вдосконалити діагностику та психокорекцію осіб із нервовоюанорексією шляхом теоретичного обґрунтування та емпіричного дослідження ролі алекситимії та інтероцептивнихпорушень у патогенезі даного розладу.

Матеріали та методи дослідження

Емпіричне дослідження проведено у 2026 році. Вибірка (n=84) розділена на основну групу (пацієнти з НА, n=30) та контрольну (n=54). Психодіагностичний комплекс включав: TAS-20 (Торонтська шкала алекситимії), MAIA-2 (інтероцепція), EAT-26 та SCOFF (харчова поведінка), HADS (тривога та депресія) та CQLS (Шкала оцінки якостіжиття Chaban Quality of Life Scale).

Дослідження базувалося на принципах добровільності та анонімності, з дотриманням етичних норм та принципів Гельсінської декларації. Респонденти були ознайомлені з метою дослідження та надали інформовану згоду на участь шляхом вибору відповідної опції. Збір персональних даних не проводився, що гарантувало конфіденційність. Статистичний метод включав порівняльний аналіз даних (між основною та контрольною групами) із використанням непараметричних методів (U-критерію Манна-Вітні), кореляційний аналіз Спірмена та Пірсона для встановлення зв'язків між досліджуваними показниками.

Результати

Порівняльний аналіз виявив глибоку дефіцитарність емоційної сфери пацієнтів з НА (див. Табл. 1).

Table 1. Порівняльна характеристика психологічних показників груп (M±SD)

Показник ( методика )	Основна група (n=30)	Контрольна група (n=54)	Рівень значущості (p)
Алекситимія (TAS-20)	68,42 ± 9,80	45,24 ± 13,42	< 0,001
Ризик РХП (EAT-26)	35,51 ± 12,20	8,42 ± 5,10	< 0,001
Тривога (HADS-A)	12,50 ± 3,10	5,80 ± 2,40	< 0,01
Депресія (HADS-D)	10,20 ± 3,50	4,10 ± 2,10	< 0,01
Якість життя (CQLS)	48,50 ± 10,20	82,10 ± 9,40	< 0,001

Аналіз даних за (TAS-20) виявив статистично значуще переважання алекситимічного типу особистості у пацієнтів із НА) порівняно з групою норми (p<0,001). Кореляційний аналіз підтвердив, що алекситимія прямо пов'язана із патологічними харчовими установками (r=0,54) та зниженням якостіжиття (r=−0,68). Ці дані узгоджуються з висновками Smith та Jones [26] про стабільність алекситимічногодефіциту навіть після відновлення ваги. Це свідчить про те, що зростання дефіциту емоційної обробки безпосередньо супроводжується посиленням патологічних харчових установок.

Figure 1. Діаграма розсіювання, що демонструє зворотний зв’язок між рівнем алекситимії (TAS-20) та якістю життя (CQLS).

Цей зв'язок підкреслює глибоку соціальну та психологічну дезадаптацію осіб із НА. Нездатність ідентифікувати та вербалізувати внутрішні стани створює стан перманентного психологічного дистресу. В умовах «емоційної німоти» пацієнти вдаються до патологічного контролю ваги як до компенсаторного механізму. Проте, як демонструє дослідження, такий захист є малоадаптивним: він не призводить до стабілізації стану, а навпаки посилює соціальну ізоляцію та катастрофічно знижує задоволеність життям.

Тобто, зниження здатності до диференціації емоційних станів безпосередньо пов'язане з порушенням інтероцептивногоусвідомлення. Пацієнти виявляються неспроможними адекватно інтерпретувати сигнали голоду та насичення, помилково сприймаючи будь-яку тілесну напругу (соматичний еквівалент тривоги) як потребу в жорсткому обмеженні їжі. Таким чином, алекситимія виступає медіатором, що блокує переробку афективного досвіду, змушуючи пацієнта переносити емоційне регулювання у площину соматичного контролю маси тіла.

Table 2. Порівняння отриманих результатів за шкалою інтероцепції MAIA -2 в групах ( M ± SD )

Шкала MAIA-2	Основна група	Контрольна група	Характер відмінностей
Помічання	3,2 ± 0,6	3,5 ± 0,5	Без суттєвих відмінностей
Слухання тіла	1,5 ± 0,4	3,8 ± 0,7	Значне зниження у пацієнтів
Довіра до тіла	1,1 ± 0,3	4,2 ± 0,6	Критичне зниження у пацієнтів

Встановлено значущий від’ємний зв’язок між алекситимією та довірою до тіла за методикою MAIA(r=−0,57; p<0,01). Це підтверджує теоретичне припущення про те, що нездатність ідентифікувати емоції блокує формування базової довіри до власних соматичних сигналів, що дозволяє ідентифікувати «інтероцептивнийрозрив». Пацієнти зберігають когнітивну здатність «Помічати» сигнали тіла (бали на рівні норми – 3,2 бала), але мають критично низьку «Довіру до тіла» (1,1 бала). Це доводить, що при НА страждає не сенсорна чутливість, а когнітивна оцінка тілесного досвіду.

Table 3. Матриця кореляційних зв'язків показників алекситимії , афекту та інтероцепції ( r - Пірсона )

Показники	Ризик РХП (EAT-26)	Якість життя (CQLS)	Довіра до тіла (MAIA)
Алекситимія (TAS-20)	r = 0,54	r = − 0,68	r = −0, 57

Якщо на рисунку 2 ми бачимо наслідок алекситимії (катастрофічне зниження якостіжиття), то дані таблиці 3 розкривають механізм цього впливу. Ми бачимо, що алекситимія одночасно б’є по двох напрямках: посилює харчову патологію та руйнує інтероцептивну довіру. Це перетворює тіло на «чужий об’єкт», що і призводить до того низького рівня благополуччя, який ми спостерігали на графіку.

По-перше, виявлено позитивний кореляційний зв'язок помірної сили між показниками TAS-20 та EAT-26 (r=0,54; p<0,01).

По-друге, зафіксовано сильний зворотний зв’язок між алекситимією та якістю життя (CQLS) (r=−0,68; p<0,001), що робить емоційну некомпетентність провідним предиктором соціальної та психологічної дезадаптації.

По-третє, встановлено значущий від’ємний зв’язок між алекситимією та довірою до тіла за методикою MAIA(r=−0,57; p<0,01). Це підтверджує теоретичне припущення про те, що нездатність ідентифікувати емоції блокує формування базової довіри до власних соматичних сигналів.

Обговорення

Figure 2. Циклічна модель взаємодії алекситимії та порушень інтероцепції в патогенезі нервової анорексії .

На основі отриманих результатів пропонується розширена інтерпретація класичної моделі «порочного кола» патогенезу НА, інтегруючи в неї виявлений фактор надвисокої тривоги.

У традиційній моделі [31] цикл замикається на внутрішніх дефіцитах. Проте в українському контексті 2026 року ми спостерігаємо синергічний ефект:

• Зовнішній тригер (війна/соціальна нестабільність): Генерує постійний потік фонової тривоги. Наші дані за HADS-A (12,50 балів) свідчать, що пацієнти перебувають у стані перманентного симпатичного збудження (тахікардія, м'язова напруга, шлунковий дискомфорт).
• Алекситимічний бар'єр: Через високу алекситимію (68,42 балів) пацієнт не може ідентифікувати це збудження як «реакцію на обстріл» або «страх за майбутнє».
• Інтероцептивна плутанина: Ці соматичні прояви тривоги потрапляють у «фільтр» розладу харчування. Оскільки пацієнт не довіряє своєму тілу (шкала «Довіра» – 1,1 балів), він хибно маркує цей фізіологічний дискомфорт як «відчуття повноти», «важкість» або «наявність зайвої ваги».
• Гіперконтроль як захист: В умовах війни, де зовнішній світ є непередбачуваним, єдиною сферою, де пацієнт може реалізувати потребу в безпеці, стає контроль над власним тілом. Обмеження їжі діє як «фізіологічний вимикач»: голодування знижує інтенсивність тривожних сигналів, створюючи ілюзію спокою.
• Замикання кола: Тимчасове полегшення від голодування підкріплює обмежувальну поведінку, роблячи пацієнта ще більш відстороненим від реальних емоцій та потреб тіла.

Таким чином, війна в Україні не просто додає симптомів, вона модифікує структуру розладу, роблячи контроль за вагою екзистенційною спробою впоратися з нестерпним зовнішнім хаосом. Це пояснює, чому рівень тривоги в нашій вибірці вищий, ніж у дослідженні Westwood (2023) – у пацієнтів просто «більше причин» для втечі в анорексію.

Можна зробити висновок, що така детермінованість зумовлена специфічним соціокультурним контекстом та хронічним стресогенним фоном, пов'язаним із тривалим воєнним станом в Україні. В умовах постійної зовнішньої загрози тривога стає не просто супутнім симптомом, а «каталізатором» алекситимічногозатоплення. Пацієнти, перебуваючи під подвійним тиском – внутрішньоособистісного конфлікту та зовнішньої соціальної нестабільності – демонструють ще більшу тенденцію до «вимкнення» емоційної сфери та переходу до жорсткого харчового контролю як єдиного доступного способу стабілізації психіки.

MAIA-2

Отримані результати за методикою MAIA-2 розкривають парадоксальний характер інтероцепції при НА. Відсутність значущих відмінностей за шкалою «Помічання» свідчить про те, що аферентні сигнали від тіла доходять до свідомості пацієнтів, проте їх подальша когнітивна обробка викривлена. Критично низький бал за шкалою «Довіра до тіла» (1,1 бали) у поєднанні з високою алекситимією (68,42 бали) вказує на те, що пацієнти перебувають у стані постійного сенсорного конфлікту. Через нездатність ідентифікувати емоції (DIF – Difficulty Identifying Feelings; за TAS-20), будь-який інтероцептивний сигнал (навіть нейтральний) сприймається як загроза або джерело тривоги.

Це підтверджує гіпотезу: анорексія – це не втрата чутливості до тіла, а тотальна втрата довіри до нього. Голодування в такому контексті виступає не як мета, а як інструмент – спроба «вимкнути» джерело незрозумілих і лякаючих сигналів.

CQLS

Для оцінки якості життя було обрано шкалу CQLS [4], результати якої корелюють із міжнародними даними про зниження соціального функціонування при НА [22; 23], що підтверджує валідність нашого підходу у контексті світових тенденцій.

Практичні рекомендації

На основі результатів теоретичного аналізу та емпіричного дослідження, що виявили тісний взаємозвʼязок між алекситимією, порушеннями інтероцептивногоусвідомлення та симптомами НА, розроблено ряд рекомендацій для фахівців у сфері психічного здоровʼя (клінічних психологів, психотерапевтів, психіатрів).

Ці рекомендації спрямовані на вдосконалення діагностичного процесу та підвищення ефективності психокорекційних втручань через фокусування на відновленні звʼязку «розум-тіло».

1. Вдосконалення діагностичного алгоритму

Фахівцям, що працюють з пацієнтами з розладами харчової поведінки, рекомендовано виходити за межі стандартної оцінки харчових звичок та ваги, включаючи в діагностику оцінку емоційної та тілесної компетентності:

Особливу увагу звертати на шкали «Довіра до тіла» та «Емоційне усвідомлення». Низькі бали за цими шкалами вказують на те, що пацієнт сприймає тіло як ворожий обʼєкт, що унеможливлює ефективність стандартних когнітивних технік без попередньої тілесної роботи.

2. Психоедукація

Важливим етапом терапії є пояснення пацієнту нейробіологічних механізмів його стану, щоб знизити рівень самостигматизації:

3. Психокорекція інтероцептивних порушень

Метою є перехід від контролю тіла до співпраці з ним. Рекомендовано інтегрувати в протоколи лікування (СВТ, DBT або психодинамічну терапію) вправи, спрямовані на безпечне відновлення контакту з тілом:

4. Психокорекція алекситимії ( Розвиток емоційної компетентності )

Для пацієнтів із високим рівнем алекситимії вербальна психотерапія може бути ускладненою. Рекомендовано застосовувати структуровані техніки:

• Скринінг на алекситимію: Впровадити обов’язкове використання «Торонтської шкали алекситимії» (TAS-20) на етапі первинного інтервʼю. Показник >61 балу слід розглядати як маркер несприятливого прогнозу, що вимагає специфічних інтервенцій для розвитку емоційного інтелекту.
• Оцінка інтероцептивного профілю: Використовувати опитувальник МАIА-2 для виявлення специфічних дефіцитів (наприклад, нездатності довіряти тілу або схильності ігнорувати дискомфорт). Це дозволить індивідуалізувати терапію: одного пацієнта потрібно вчити «помічати» відчуття, а іншого — «не боятися» їх.
• Концепція «Інтероцептивної плутанини»: Допомагати пацієнтам зрозуміти, як мозок може помилково інтерпретувати тривогу як «відчуття жиру» або голод як «біль у шлунку».
• Депатологізація емоцій: Пояснювати, що труднощі з розумінням почуттів є не «характером», а навичкою, яку можна розвинути. Це знижує рівень сорому та самостигматизації.
• «Сканування тіла»: Практики майндфулнес, спрямовані на безоціночне спостереження за фізичними відчуттями без спроби їх змінити чи заглушити голодом.
• Інтероцептивна експозиція: Поступове, контрольоване проживання дискомфортних відчуттів (наприклад, відчуття ситості або серцебиття) у безпечному середовищі, щоб розірвати асоціацію «відчуття в тілі = паніка = необхідність схуднути».
• Відновлення відчуття меж тіла: Вправи на заземлення та пропріоцепцію (відчуття опори, ваги власного тіла) для корекції спотвореного образу тіла.
• Відновлення довіри до сигналів голоду: Використання шкали голоду/ситості (від 1 до 10) для повторного «калібрування» внутрішніх відчуттів, замість покладання на зовнішні правила (підрахунок калорій).
• Використання «Колеса емоцій»: Застосування «Колеса емоцій» (Р. Плутчика) для розширення емоційного словника. Пацієнта вчать переходити від дифузного опису «мені погано» до специфічних назв станів (роздратування, сум, самотність).
• Щоденник моніторингу «Ситуація - Тіло - Емоція»: Фокусування уваги на фізіологічних маркерах емоцій (наприклад: стиснення в грудях = страх, жар в обличчі = сором), що дозволяє «заземлити» абстрактні переживання.

5. Мультидисциплінарний підхід

Враховуючи, що голодування пригнічує когнітивні функції та здатність відчувати емоції, психологічна робота над алекситимією має проводитися лише на тлі відновлення харчування (з нутриціологічним відновленням), проби опрацювання глибинних емоційних травм на тлі вираженого дефіциту ваги є малоефективними через нейробілогічні обмеження виснаженого мозку.

Впровадження даних рекомендацій дозволить змістити фокус терапії з боротьби із симптомами (контроль їжі) на усунення глибинних причин розладу (дефіцит самосприйняття), що сприятиме більш стійкій ремісії та покращенню якості життя пацієнтів.

Висновки

У ході проведеного дослідження здійснено комплексний аналіз ролі алекситимії та порушень інтероцептивногоусвідомлення у патогенезі НА.

Теоретичне узагальнення наукових підходів дозволило систематизувати сучасні уявлення про нейрофеноменологічну природу НА. Було обґрунтовано концепцію предиктивного кодування, згідно з якою симптоматика розладу є наслідком викривленої когнітивної інтерпретації тілесних сигналів, а алекситимія виступає фундаментальним фактором вразливості, що блокує адекватну емоційну саморегуляцію.

Емпіричне дослідження дало змогу встановити наявність глибокого алекситимічногодефіциту у пацієнтів із НА (68,42 бала за TAS-20) та специфічного «інтероцептивногорозриву». Було виявлено парадоксальну закономірність: при збереженій сенсорній здатності помічати тілесні сигнали (3,2 бала), пацієнти демонструють критично низький рівень довіри до власного тіла (1,1 бала). Математично доведено, що алекситимія прямо корелює з тяжкістю харчової патології (г=0,54) та є провідним чинником зниження якостіжиття пацієнтів (r = -0,68).

Встановлено, що для пацієнтів із НА характерна висока інтенсивність супутніх емоційних розладів, зокрема клінічно виражені рівні тривоги (12,50±3,10 бала) та депресії (10,20±3,50 бала) за шкалою HADS. Це свідчить про значний рівень психоемоційної напруги, що супроводжує перебіг основного розладу.

Виявлено критичне зниження показників якостіжиття у пацієнтів основної групи (48,50±10,20 бала) порівняно із особами з групи порівняння (82,10±9,40 бала). Найбільш виражене зниження спостерігається у сферах психологічного благополуччя та соціального функціонування, що підтверджує глибоку дезадаптацію пацієнтів.

На основі отриманих даних розроблено практичні рекомендації для фахівців у сфері психічного здоровʼя (клінічних психологів, психотерапевтів, психіатрів). Для подолання резистентності до терапії рекомендовано впровадження методів менталізації та інтероцептивноїекспозиції (навчання довірі до сигналів голоду/ситості). Розвиток емоційної компетентності є критичним чинником профілактики рецидивів та покращення якостіжиттяпацієнтів.